Ліпатов
Юрій Сергійович
(1927-2007)
Доктор хімічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН України та академік Міжнародної академії творчості (Москва - Сан-Дієго), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії імені Л.В. Писаржевського та премії імені А.І. Кіпріанова НАН України, премії імені Поля Флорі Міжнародної Академії творчості.
Директор ІХВС з 1965 по 1985 рік
Ю.С. Ліпатов народився 10 липня 1927 р. в м. Іваново-Вознесенськ (Росія). З літа 1941 до 1943 р. Ю.С. Ліпатов жив у Ташкенті, де його родина перебувала в евакуації. Влітку 1943 р., після повернення до Москви, Ю.С. Ліпатов екстерном склав іспити за середню школу і в 1944 р. вступив на технологічний факультет Московського нафтового інституту ім. академіка І.М. Губкіна. Після закінчення вузу з 1949 до 1951 р. працював інженером Центрального інституту авіаційних палив і мастил Міністерства нафтової промисловості СРСР.
У 1951–1954 рр. Ю.С. Ліпатов навчався в аспірантурі Фізико-хімічного інституту ім. Л.Я. Карпова (м. Москва). За цей час у лабораторії колоїдної хімії виконав і в 1954 р. захистив дисертаційну роботу на здобуття вченого ступеня кандидата хімічних наук.
З 1955 р. Ю.С. Ліпатов упродовж 40 років працював референтом, а потім і редактором відділу реферативного журналу “Хімія”. За ці роки він підготував тисячі рефератів робіт стосовно різних напрямів полімерної науки і тому ґрунтовно знав наукову періодичну літературу всіх країн світу.
З кінця 1954 до 1959 р. Ю.С. Ліпатов працював на посаді старшого наукового співробітника в лабораторії колоїдної хімії Фізико-хімічного інституту (ФХІ) ім. Л.Я. Карпова (м. Москва).
Наукове звання старшого наукового співробітника йому присвоєно у 1959 р.
З 1959 р. працював старшим науковим співробітником Інституту загальної і неорганічної хімії (ІЗНХ) АН БРСР (м. Мінськ).
У 1960–1964 рр. Ю.С. Ліпатов – завідувач лабораторії армованих пластиків, заступник директора з наукової роботи ІЗНХ АН БРСР.
У 1963 р. захистив дисертаційну роботу за темою „Дослідження структуроутворення концентрованих розчинах полімерів і в наповнених полімерах” і стає доктором хімічних наук. У 1964 р. йому присвоєно вчене звання професора.
У 1964 р. Ю.С. Ліпатов запрошений Президією Академії наук УРСР на роботу в Інститут хімії високомолекулярних сполук (ІХВС). З 1965 до 1985 р. Ю.С. Ліпатов – директор ІХВС АН України, до 2005 р. він очолював також відділ фізикохімії полімерів. З 2005 до 2007 р. працював радником при дирекції.
У 1969 р. Ю.С. Ліпатова обрано членом-кореспондентом, а в 1973 р. - дійсним членом Академії наук УРСР.
Ю.С. Ліпатов – видатний вчений-хімік у галузі високомолекулярних сполук, провідний фахівець з фізико-хімії полімерів та багатокомпонентних полімерних систем.
Найбільш яскраво розкрився талант Ю.С. Ліпатова як вченого й організатора науки в ІХВС. Він зробив визначальний внесок у становлення і розвиток інституту і перетворення його в головний центр полімерної науки в Україні, наукові розробки якого досягли міжнародного рівня і визнання.
Ю.С. Ліпатовим розроблені нові наукові підходи до вирішення важливих проблем хімії, фізикохімії, технології полімерів і композиційних полімерних матеріалів. Сформульовані ним принципи формування структури наповнених полімерів стали науковою базою для розвитку нових уявлень про визначальну роль міжфазних шарів у властивостях полімерних матеріалів, що є суттєвим внеском у фізикохімію багатокомпонентних полімерних систем.
Велике значення мають основоположні роботи Ю.С. Ліпатова в галузі композиційних матеріалів нового покоління на основі гібридних полімерних матриць і взаємопроникних полімерних сіток (ВПС), фундаментальним підсумком яких стало встановлення принципових особливостей механізму і кінетики формування ВПС, що супроводжується фазовим поділом. Дослідження фазових рівноваг у багатокомпонентних полімерних системах за присутності твердих дисперсних тіл дозволило Ю.С. Ліпатову запропонувати механізм підсилювальної дії наповнювачів і розвинути нові уявлення про фазовий стан наповнених сумішей лінійних полімерів і ВПС.
Виконані під науковим керівництвом Ю.С. Ліпатова дослідження селективної адсорбції полімерів і їхніх сумішей з розчинів, структури граничних шарів і процесів їх формування дали змогу встановити зв’язок між адсорбцією і термодинамічним станом компонентів у розчині і сформулювати принципи рівноважної і нерівноважної компатибілізації сумішей полімерів. На цій підставі Ю.С. Ліпатовим сформульовані термодинамічні умови адгезії полімерів до твердих поверхонь і уявлення про нерівноважну сегрегацію компонентів при формуванні адгезійного з’єднання, розроблена феноменологічна модель структури наповненого сплаву полімерів, показані особливості зміцнення композитів наночастинками і запропоновано фрактальне трактування адгезії.
Під керівництвом Ю.С. Ліпатова проводились дослідження процесів реакційного формування сумішей лінійних полімерів і ВПС, у результаті яких встановлено механізм утворення міжфазної області в таких системах, визначені параметри, що характеризують її частку, показано вплив межі поділу з твердим тілом у наповнених реакційних системах на кінетику хімічних реакцій і фазове розділення. Вагомі досягнення вченого в галузі фізико хімії поліуретанів і матеріалів та їх основі.
Юрій Сергійович – автор 20 монографій, 6 з яких видані за кордоном (Англія, Нідерланди, Канада, США, Німеччина), понад 1300 наукових статей і 140 винаходів.
Ю.С. Ліпатов створив єдину в Україні наукову школу в галузі хімії і фізикохімії полімерів і полімерних композитів, що одержала широке визнання. Серед його учнів 10 докторів і 50 кандидатів наук. За комплекс досліджень у галузі фізичної хімії композиційних полімерних матеріалів і монографію “Физическая химия наполненных полимеров” Ю.С. Ліпатову присуджено премію ім. Л.В. Писаржевського АН УРСР (1980 р.), за роботу “Розробка нових поліуретанових матеріалів, створення технології виробництва і впровадження у народне господарство” - Державну премію УРСР в галузі науки і техніки (1981 р.), за вагомий внесок у фізикохімію полімерів – премію імені Поля Флорі Міжнародної Академії творчості (1997 р.), за цикл наукових праць “Сплави лінійних і сітчастих полімерів та їх підсилення” – премію ім. А.І. Кіпріанова НАН України (1998 р.). За роботу „Розробка нових поліуретанових матеріалів, створення технології виробництва і впровадження у народне господарство” Ю.С. Ліпатову присуджено Державну премію УРСР (1981 р.), за вагомий внесок у фізико хімію полімерів – премію ім.. Поля Флорі Міжнародної Академії творчості (1997 р.).
Тривалий час Ю.С. Ліпатов був членом редколегії “Українського хімічного журналу”, “Доповідей Академії наук України”, журналів “Высокомолекулярные соединения”, “Journal of Adhesion” (США), “Полімерного журналу” (Україна), журналу “Composite Interfaces” (США) і “Journal of Polymer Materials” (Індія).
Протягом тривалого періоду Юрій Сергійович обіймав посаду голови наукової ради АН УРСР з проблеми “Високомолекулярні сполуки” (1969 – 1981 рр.), голови спеціалізованої ради з присудження наукового ступеня доктора хімічних наук при ІХВС АН УРСР (1972 – 1993рр.), голови наукової ради АН УРСР з проблеми “Композиційні полімерні матеріали” (1982 – 1987 рр.), був членом експертної ради ВАК СРСР (1971 – 1986 рр.), членом Правління і головою секції “Високомолекулярні сполуки і пластмаси” Українського хімічного товариства (1973 – 2007 рр.), заступником академіка – секретаря Відділення хімії та хімічної технології АН УРСР (1974 – 1977 рр.), членом експертної ради ВАК України (1996 р.).
За період наукової діяльності Ю.С. Ліпатов виступав з доповідями і лекціями в наукових центрах: Англії (Лондон, Йорк, Шеффілд, Манчестер, Глазго), США (Клівленд, Еймс), Швеції (Гетеборг), Японії (Токіо) і ін.
За значний особистий внесок у розвиток вітчизняної науки та створення наукової школи Ю.С. Ліпатову у 1990 р. присвоєно почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки Української РСР”. Досягнення Юрія Сергійовича у науковій та науково-організаційній діяльності відзначені орденами “Дружби народів” і “За заслуги” III ступеня, державними медалями та Почесними грамотами Президії Верховної Ради Української РСР та Верховної Ради України, Президії НАН України, Відзнакою НАН України „За наукові досягнення” і ЦК Профспілки працівників НАН України та ін.
