Ю.В. Савельєв народився 6 вересня 1949 року в м. Черняхівськ (Росія). Середню освіту здобув в м. Черкаси у 1966 р.  вступив на хімічний факультет Ленінградського технологічного інституту ім. Ленсовету, який закінчив у 1971 році.

   З 1971 до 1982 р.р. Ю.В.Савельєв працював на хімічних підприємствах України. 

  З 1982 р. працює в Інституті хімії високомолекулярних сполук НАН України. За цей час Ю.В. Савельєв обіймав посади старшого інженера (1982–1987рр.),  молодшого наукового співробітника (1987-1989рр.), наукового співробітника (1989–1991рр.), старшого наукового співробітника (1991–2001рр.) відділу хімії лінійних полімерів. З 2001 р. обіймає посаду завідувача відділу хімії лінійних полімерів, а з 2007 року – завідувача відділу хімії гетероланцюгових полімерів і взаємопроникних полімерних сіток. З 2002 по 2016 р. Ю.В. Савельєв –  заступник директора інституту з наукової роботи.

  У 1988 р. Ю.В. Савельєв захистив дисертацію „Лінійні поліуретани з гідразидними фрагментами, що містять β-дикетонати перехідних металів” на здобуття вченого ступеня кандидата хімічних наук. Наукове звання старшого наукового співробітника йому було присвоєно в 1996 р. У 2000 р. Ю.В. Савельєв захистив дисертацію „Полімери на основі макрогетероциклічних сполук і похідних гідразину” та здобув науковий ступінь доктора хімічних наук.

Здобутком і внеском Ю.В. Савельєва в хімію високомолекулярних сполук є розробка наукових принципів створення нового покоління гідразинвмісних лінійних, розгалужених  і зшитих полімерів у органічних і водних середовищах та в блоці з комплексом властивостей конструкційних матеріалів для різних галузей сучасної техніки, сільського господарства,   медицини, що здатні конкурувати з існуючими та є базою для створення новітніх технологій.

Досліджено процеси комплексоутворення в поліуретанових системах за участю розчинних комплексів і неорганічних солей деяких перехідних металів як метод керування процесами екстракції та як метод надання полімерам заданих властивостей. Створено гідразинвмісні поліуретани, стійкі до деструктуючих чинників довкілля  з підвищеними стійкістю: до високих температур, до опромінювання різної природи та до дії мікроорганізмів  із застосуванням розчинних комплексів перехідних металів. Результати цих досліджень знайшли використання в рамках Загальнодержавної Національної Космічної програми (1998–2007рр.). 

   Розроблений науковий підхід та створено нові плівкотвірні поліуретани, плівкотвірні водні дисперсії і  пінополіуретани за участю несиметричного диметилгідразину. Це один з напрямів  розв’язання проблеми утилізації компоненту рідкого ракетного палива „Гептил”. Ці дослідження розпочато за програмою Українського науково-технічного центру (УНТЦ). Використовуючи принцип молекулярного дизайну, отримано поліуретани різного ступеня розгалуженості макромолекул, що характеризуються фізико-механічними властивостями в широкому діапазоні. За рахунок „end-capped” модифікування отримано ряд полімерів з фунгіцидними та бактерицидними властивостями.   Розробено методи створення водних дисперсій гідразинвмісних поліуретанових йономерів з регульованими властивостями шляхом структурного та фізичного їх модифікування, для використання як  екологічнобезпечних адгезивів та апретивав і матеріали з антимікотичними властивостями для текстильної і взуттєвої промисловості; фізіологічно активні матеріали для сільського господарства з метою створення загальної системи захисту людини та довкілля.  

  Вперше проведені фундаментальні дослідження з синтезу похідних гідразину, що містять макрогетероциклічні фрагменти, та нового типу поліуретанів на їх основі. Екстракційна здатність поліуретанів щодо лужних, лужно-земельних і деяких важких металів завдяки макроефекту значно вища за вихідний краун-ефір. Проведено дослідження з імобілізації макрогетероциклічних сполук  полімерних матриць – водорозчинних гідразидів полі(мет)акрилових кислот і  кополімерів дивінілбензол – стиролу, з метою селективної сорбції  катіонів металів з їх сумішей для застосування в електроніці та біомедичних цілях для очиіщення крові  та кровезамінників. Ці дослідженння було підтримано УНТЦ.    

  Створено блочні та еластичні сорбційні матеріали „(піно)поліуретан/ активоване вугілля”  з функціями конструкційних елементів, які характеризуються високим рівнем сорбційних властивостей та стійкістю до біодеструкції.  Дослідження зі створення композиційних сорбційних матеріалів започатковано за Програмою НАТО „Наука заради миру”.

 Під керівництвом Ю.В. Савельєва розроблено методи розширення спектра застосування гідразинвмісних поліуретанів за рахунок створення на їх основі гібридних органо-органічних систем і композиційних матеріалів. Вперше отримано нові гібридні системи гідразинвмісний поліуретан– акрилат. Одночасне введення двох аніонних центрів сприяє утворенню значно стійкі-ших водних дисперсій йономерних олігомерів, що важливо в технологічному аспекті.  Вперше отримані нові термо- та рН-чутливі гідрогелі гідразинвмісний поліуретан–природний полісахарид(альгінат) з контрольованим ступенем набухання,  які є основою створення трансдермальних терапев-тичних систем і пакувальних матеріалів для довготривалого зберігання харчових продуктів. Розроблені методи синтезу уретан-силсесквіоксанових наногібридних матеріалів. Використання в якості спейсерів гідразид-, уретан- і краун-ефірвмісних радикалів сприяє такій агрегації  прекурсорів,  яка формує кінцевий матеріал запрограмованої морфології та властивостей. Розроблено наукові підходи та створено еластичні гідразинвмісні пінопо-ліуретани та композитні матеріали на їх основі, що мають комплекс спеціальних властивостей – бактерицидну/фунгіцидну активність, регульовані механічні  та адгезивні властивості для застосування в біомедицині та техніці. Науково-практична діяльність Ю.В. Савельєва також спрямована на вирішення проблем сталого розвитку суспільства, зокрема створення полімерних матеріалів методами "зеленої хімії", а саме, нових полімерних матеріалів, що покликані знизити агресивні фактори довкілля щодо техніки, людини, тваринного та рослинного світу; екологічно-безпечних полімерних матеріалів, полімерів на основі поновлюваної сировини, що сприяє зниженню частки нафтохімічної сировини при їх виробництві та створенню матеріалів, що руйнуються в умовах довкілля по закінченню терміна їхнього використання; Ю.В. Савельєв є автором, науковим керівником і учасником близько 30 проектів за Національними та 7 міжнародними програмами, зокрема Національної Космічної Програми (1998-2008 рр.), Програми спільних досліджень на РС Міжнародної космічної станції (2002-2006 рр.), Цільової науково-технічної програми НАН України "Дослідження і розробки з проблем підвищення обороноздатності і безпеки держави" (2016-2019), УНТЦ, НАНУ-Тюбітак (туреччина), NATO science for Peace. 

     Ю.В. Савельєв – член Вченої ради Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України та Спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій при ІХВС НАН України, член редакційної колегії „Полімерного журналу”, секції „Хімія і технологія полімерів” Українського хімічного товаривства, представником інституту в  Центрально- та Східно- Європейській Полімерній спілці (Central and East Europe Polymer Network, CEEPN) і ін.

Нагороджений відзнаками НАН України «За професійні здобутки» (2009) і «Винахідник року» (2010), Заслужений діяч науки і техніки України (Указ президента України від 16 травня 2013 року №278)

Результати досліджень Савельєва Ю.В. представлені в понад 500 наукових працях, у тому числі в колективній монографії за спільною редакцією авторів, виданою англійською мовою, та шести розділах монографії колективів авторів (чотири з міжнародного колективу, англійською мовою), 90 авторських свідоцтв і патентів України і Росії. Під керівництвом Юрія Васильовича захищено 6 дисертацій на здобуття ступеня кандидата хімічних наук.