Т.Е. Ліпатова  народилась 23 квітня  1924 р. у Москві. У 1942 р. після закінчення  школи-десятирічки  вступила  на факультет точної механіки та оптики Московського Вищого Технічного училища ім. Баумана. Закінчивши два курси, Т.Е. Ліпатова перейшла на технологічний факультет Московського нафтового інституту ім. академіка І.М. Губкіна, який закінчила в 1949 р. За направленням працювала в Центральному  інституті авіаційних палив і мастил Міністерства нафтової промисловості СРСР змінним інженером. У лютому 1950 р.  Т.Е. Ліпатова перейшла на посаду наукового співробітника до Фізико-хімічного інституту ім. Л.Я. Карпова, а в грудні цього ж року   вступила до  аспірантури, після закінчення якої  була прийнята на роботу молодшим науковим співробітником у Науково-дослідний інститут гумової промисловості. В травні 1954  р. вона захистила дисертаційну роботу на здобуття вченого ступеня кандидата хімічних наук. У цьому ж році Т.Е. Ліпатовій запропонували посаду старшого наукового співробітника науково-дослідної лабораторії при Мавзолеї В.І. Леніна та Й.В. Сталіна. З 1956 р.  Т.Е. Ліпатова працювала в Державному інституті азотної промисловості Мінхімпрома СРСР на посаді молодшого наукового співробітника, а з листопада 1957 р. -  на такій же посаді в Інституті хімічної фізики АН СРСР в лабораторії академіка  М.М. Емануеля, в якій формувався новий напрям –  фізико-хімічна онкологія.

      З 1959 р. Т.Е. Ліпатова працювала старшим науковим співробітником в  Інституті загальної та неорганічної хімії АН БРСР в Мінську. Вона була активну участь в організації лабораторії армованих пластиків, якою керував її чоловік Ю.С. Ліпатов, і одночасно формувала свій власний напрям робіт: „Дослідження йонної полімеризації і кополімеризації олігоефіракрилатів”. У результаті досліджень у цьому напрямі було сформульовано поняття «порогової» концентрації при «живій» аніонній полімеризації цих сполук, нижче якої полімеризація практично не відбувається, і показано визначальну роль концентрації каталізатора при катіонній полімеризації цих олігомерів в їхній  реакційній здатності. Разом з Ю.С. Ліпатовим досліджено також механізми прищеплення звичайних мономерів та олігомерів до поверхні скловолокна. Результати цих робіт стали основою докторської дисертації Т.Е. Ліпатової.

      В 1960 р. Т.Е. Ліпатовій присвоєно звання старшого наукового співробітника.

      В 1964 р. Ю.С. Ліпатов  і  Т.Е. Ліпатова  переїхали на постійну роботу  до Києва в Інститут хімії високомолекулярних сполук. Тетяна Есперівна  була прийнята на посаду старшого наукового співробітника, а у вересні    1965 р. – затверджена на посаді в.о. завідувача лабораторії кінетики та механізму реакцій полімеризації. В травні 1968 р. Т.Е. Ліпатова захистила дисертаційну роботу на здобуття вченого ступеня доктора хімічних наук  у Спецраді Інституту високомолекулярних сполук АН СРСР (м. Ленінград) і стала першим науковцем в Україні, який захистив докторську дисертацію з полімерної тематики. В січні 1968 р. Т.Е. Ліпатова затверджена на посаді завідувача відділу, у вересні 1969 р. їй присвоєно звання професора.

      В ІХВС АН УРСР Т.Е. Ліпатова працювала в трьох напрямах: гомогенний каталіз формування поліуретанів, механізм формування полімерних сіток, створення полімерів для ендопротезування. За першим напрямом робіт Т.Е. Ліпатовою разом з Ю.М. Нізельським показано роль потрійного комплексу реагентів з каталізатором (b-дикетонатами міді) при формуванні уретанів і поліуретанів на основі олігоефіргліколів. За цикл цих робіт Т.Е. Ліпатовій  в 1974 р. присуджена премія ім. Л.В. Писаржевського. Вона – перша жінка  в Україні, яка одержала цю премію.

      За другим напрямом Т.Е. Ліпатовою разом з Л.С. Шейніною та  В.В. Шиловим запропонована структурна теорія гелеутворення при формуванні нанорозмірних мікрогетерогенностей в поліуретанових сітках при інтенсивних міжмолекулярних взаємодіях у реакційній системі. Показано, що формування мікрогетерогенностей при утворенні сіток за механізмом «живої» аніонної полімеризації олігоефіракрилатів у розчині відбувається завдяки спінодальному розпаду системи  при перебігу реакції.

      Роботи зі створення полімерів для ендопротезування виконувались разом з Г.О. Пхакадзе. Був створений поліуретановий клей КЛ-3 для склеювання м’яких тканин живого організму. З використанням цього клею проведено дослідження взаємодії полімер – жива тканина фізико-хімічними та біологічними методами і встановлено, що полімер в організмі деструктує за двома механізмами: під впливом середовища організму (гідроліз) і під впливом клітин (фагоцитів і гігантських клітин чужорідних тіл). Зруйнований поліуретан повністю замінюється нативною тканиною і повністю виводиться з організму. Клей КЛ-3 був застосований в клініці для пломбування товстокишкових свищів, бронхів при резекції легенів, у нейрохірургії при видаленні пухлин мозку (в тому числі злоякісних), при лікуванні виразки  шлунку  та дванадцятипалої кишки через ендоскоп.

      Поліуретановий протектор «поретан»  був використаний для лікування аневризми яремних вен у дітей. За ці роботи Т.Е. Ліпатовій та колективу співробітників присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки (Теоретична розробка нових біодеструктуючих полімерів медичного призначення, їх експериментальна перевірка, створення технології виробництва та впровадження в клініку) (1982 р.). Роботи у цій галузі проводились також за програмою двостороннього співробітництва між Академіями наук СРСР та ЧСР і в 1979 р. виконавцям присуджена премія  двох Академій.

      Велике значення мають роботи Т.Е. Ліпатової  і в інших напрямах: синтезовані поліротаксани та досліджена їх структура (разом з Л.Ф. Косянчук  і  В.В. Шиловим), здійснено прищеплення різних полімерів на вуглецевих волокнах електрохімічним методом (разом з В.Г. Матюшовою),  досліджено біодеградацію монолітних полімерів (разом з Т.Т. Алексєєвою).

      З 1976 до 1982 р. відділ Т.Е. Ліпатової перебував у складі  Інституту органічної хімії АН УРСР.

      Під керівництвом Т.Е. Ліпатової виконано і захищено 30 кандидатських  і 4 докторські  дисертації.

      Т.Е. Ліпатовою опубліковано понад 400 робіт, з них 4 монографії.

Дисертація: Липатова Татьяна Эсперовна Исследование ионной полимеризации и сополимеризации ненасыщенных олигомеров и полимеров Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора химических наук Киев, 1968 г.

      Монографії:

1. Липатова Т.Э. Каталитическая полимеризация олигомеров и формирование полимерных сеток К.: Наукова думка, 1974. – 208 с.

2. Липатова Т.Э., Пхакадзе Г.А. Применение полимеров в хирургии. -  Киев: Наук.думка, 1977. - 132 с.

3. Шаповал Г.С., Липатова Т.Э. Электрохимическое инициирование полимеризации.- Киев: Наук. Думка, 1977. -  165 с.

4. Липатова Т.Э., Пхакадзе Г.А. Медицинские клеи Киев: Наук. думка, 1979. - 44 с.

5. Липатова Т.Э., Пхакадзе Г.А. Полимеры в эндопротезировании. - Киев: Наук. думка, 1983. - 158 с.