А.Є. Нестеров народився 20 листопада 1935 р. в с. Коряківка Богуславського району Київської області. Після закінчення  в 1954 р. Медвинської  СШ №1  вступив на фізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, де отримав кваліфікацію фізика та учителя фізики середньої школи. Після закінчення університету в 1959 р. був направлений в Інститут хімії і полімерів і мономерів АН УРСР  у лабораторію фізичної хімії полімерів на посаду інженера. В 1962 р. вступив до аспірантури при інституті і для виконання дисертаційної роботи був направлений в Інститут високомолекулярних сполук (ІВС) АН СРСР (м. Ленінград). Після завершення роботи  над дисертацією в 1965 р. повернувся в ІХВС НАН України, де був зарахований на посаду молодшого наукового співробітника. В 1966 р. в ІВС АН СРСР захистив дисертацію на здобуття  вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук.

   З 1968 р. А.Є. Нестеров працював в ІХВС НАН України старшим науковим співробітником, завідувачем лабораторії (1980–1982 рр.), завідувачем відділу (1982–1985 рр.). З 1986 до 2003 р. А.Є. Нестеров працював на посаді головного наукового співробітника відділу фізикохімії полімерів інституту.

   Наукове звання старшого наукового співробітника йому присвоюється у 1970 р.

У 1977 р. А.Є. Нестеров захистив дисертацію і стає доктором хімічних наук.

   А.Є. Нестеров - провідний вчений в галузі фізичної  хімії полімерів, зокрема, в області термодинаміки розчинів і сумішей полімерів. За його участю виконано піонерські дослідження поведінки макромолекул у концентрованих розчинах, механізму формування поліуретанових сіток із олігомерів, термодинаміки наповнених полімерних сумішей; сформульовано основні принципи рівноважної та нерівноважної компатибілізації в наповнених полімерних сумішах.

     Вперше було показано, що в концентрованих  розчинах полімерів при критичних концентраціях відбувається “колапс” полімерних клубків за температури осаджування, а  також встановлено, що розміри макромолекул одного полімеру (гостя) в розчині за наявності другого полімеру (хазяїна) зменшуються  зі збільшенням концентрації полімеру-хазяїна за ступеневим законом, що значно  пізніше було підтверджено  в роботах зарубіжних авторів.

   При дослідженні методами світлорозсіяння, спектра мутності, седиментації, дифузії і в,язкості процесів отримання поліуретанових сіток через макродіізоціанати на основі  олігомерів вперше було встановлено, що вони  відбуваються за двостадійним механізмом: на першій стадії утворюються мікрогелі, концентрація яких зростає в процесі реакції, при цьому реакція зшивання  проходить у  мікрогелях. На другій стадії при досягненні  відповідної критичної концентраціі мікрогелів формується  суцільна просторова сітка.

  Вперше в Україні  А.Є. Нестеровим застосовано метод оберненої газової хроматографії  (ОГХ) для всебічного дослідження поверхневих  шарів і термодинамічних властивостей полімерів, кополімерів, їх сумішей та взаємопроникних полімерних сіток (ВПС), впливу наповнювачів на термодинамічну сумісність полімерів. Методом  ОГХ виявлено наявність міжфазної області в сумішах полімерів і  ВПС, розрахована її частка і показана залежність від складу  ВПС. Встановлено, що варіюванням кінетичних умов реакцій і  швидкостей мікрофазового розділення можна змінювати структуру та властивості ВПС. Формування таких структур у ВПС - результат “вимушеної сумісності”  за відсутності  істинної термодинамічної сумісності  двох сіток.

Для сплавів полімерів встановлено зв’язок екстремальної зміни реологічної поведінки сумішей їх розплавів з  термодинамічними властивостями, зокрема, при переході від однофазового до мікрогетерогенного двофазового стану; створено структурно-термодинамічні основи прогнозування властивостей багатокомпонентних полімерних систем з незавершеним фазовим розшаруванням в області нестійких станів.

      Починаючи з 1985 р.  після розробкою  методики світлорозсіяння для   тонких плівок сумішей полімерів і реакційних систем вперше започатковані систематичні дослідження впливу наповнювача на фазовий стан і кінетику фазового розділення в сумішах полімерів, а також у сумішах, що формуються  in situ. Встановлено, що введення наповнювача в полімерні суміші змінює як форму, так і положення фазових діаграм, а також впливає на кінетику фазового розділення як звичайних сумішей полімерів, так і сумішей, сформованих in situ. Експериментальні дані дали змогу сформулювати ряд нових положень про вплив наповнювача і його концентрації на рівноважну та нерівноважну компатибілізацію наповнених сумішей полімерів, пов’язаних з гальмуванням процесів фазового розділення,  поверхневою сегрегацією компонентів (селективною адсорбцією)  і утворенням  міжфазних шарів їх складом і товщиною.

  А.Є. Нестеров був членом  Спеціалізованої вченої ради із захисту  докторських дисертацій при ІХВС НАН України, членом Спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій з фізики при Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка.

   За  багатолітню плідну творчу працю, вагомий особистий внесок у розвиток полімерної науки А.Є. Нестеров відзначений Почесною грамотою Президії НАН України та ЦК профспілки працівників НАН України, медалями.

А.Є. Нестеров – автор і співавтор понад 200 наукових праць, у тому числі  4 монографій,  3 довідників і 6 винаходів.

  Монографії :

1. Нестеров А.Е., Липатов Ю.С. Обращенная газовая хроматография в  термодинамике полимеров. – Киев: Наук.думка, 1976. –128 с.

2. Нестеров А.Е., Липатов Ю.С. Термодинамика растворов и смесей полимеров. – Киев: Наук.думка, 1984. – 300 с.

3. Нестеров А.Е.. Обращенная хроматография полимеров. – Киев: Наук. думка, 1988.– 183 с.

4. Lipatov Yu.S., Nesterov A.E. Thermodynamics of Polymer Blends. – Lancaster – Basel: Technomic Publ. Co., 1997. – 450 p.

 Довідники:

1. Липатов Ю.С., Нестеров А.Е., Гриценко Т.М., Веселовский Р.А. Справочник по химии полимеров.– Киев: Наук.думка, 1971. – 536 с.

2. Нестеров А.Е. Справочник по физической химии полимеров. Т. 1. Свойства растворов и смесей полимеров. –  Киев:Наук.думка,  –1984. – 375 с.

3. Нестеров А.Е., Липатов Ю.С. Фазовое состояние растворов и смесей полимеров. Справочник.- Киев: Наук.думка, 1987. – 168 с.