Веселовський
Роман Олександрович
Доктор хімічних наук, професор лауреат Державних премій РСР і УРСР в галузі науки і техніки, заслужений винахідник УРСР, член міжнародного науково-технічного товариства з адгезивів (Швейцарія).
Embedded Files
Р.А. Веселовський народився в 1937 р. в м. Ташкент. У 1959 р. закінчив Казанський хіміко-технологічний інститут. Після закінчення інституту працював у м. Перм інженером у науково-дослідній установі. У 1962 р. вступив у аспірантуру Інституту хімії полімерів і мономерів АН УРСР, однак дисертаційну роботу виконував у фізико-хімічному інституті ім. Л.Я. Карпова (м. Москва), куди був прикомандирований.
Наукову діяльність Р.А. Веселовський продовжив у 1965 р. в ІХВС АН УРСР молодшим науковим співробітником у групі медичних полімерів відділу кінетики і механізму реакцій полімеризації. Було створено ряд полімерів медичного призначення, у т. в. біосумісний полімер, здатний склеювати тканини живого організму без їх осушення і в заданий час заміщуватися на тканини організму, а також полімерні покриття для лікування опіків та ін. За проведені дослідження колективу вчених, у т. ч. Р.А. Веселовському була присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техніки.
З 1975 р. Р.А. Веселовський очолює науковий відділ полімерних клеїв. Основним напрямом діяльності якого було дослідження всіх стадій утворення і руйнування адгезійних з’єднань і використання отриманих знань для розробки принципів регулювання властивостей адгезивів. Один з таких принципів базувався на використанні в адгезивах реакційноздатних поверхнево-активних речовин (РПАР), поверхнева якість яких змінюється за заданим механізмом у міру тверднення адгезиву. Використання РПАР вперше в світі дало змогу створити клеї для склеювання з дуже високою міцністю металів і інших матеріалів не лише на повітрі, але й під водою і в середовищ нафтопродуктів; покриття, які можна наносити на мокрі іржаві метали та ін.
Розробка спеціальних полімерних добавок дала змогу практично повністю нівелювати внутрішню напругу на межі розділу полімер – метал і реалізувати ситуацію, коли під дією напруги відбувається не зменшення, а збільшення міцності полімеру. Ці дослідження дали змогу створити товсті армовані полімерні покриття, які при нанесенні на деградований метал здатні викликати його подальшу деградацію і відновити несучу здатність.
Полімерні композиційні матеріали, створені з використанням указаних принципів, були застосовані при відновленні сотень суден, нафтових резервуарів, великогабаритних насосів у Середній Азії, трубопроводів та інших об’єктів. За наукові досягнення Р.А. Веселовському зі співробітниками була присуджена Державна премія СРСР у галузі науки і техніки. Ліцензія на ряд патентів була продана фірмі Кеміра (Фінляндія) і її дочірній фірмі Мак ферсон полімеріс (Англія).
Знайдені можливості регулювання властивостей полімерів дали змогу застосувати їх у найнесподіваніших місцях, зокрема, при проходці Сіверо-Муйського тунелю на БАМі.
Проведені Р.А. Веселовським дослідження дали змогу знайти підхід до вирішення насущних проблем. Так фотоініційованою полімеризацією армованих непрозорих олігомерів, здійсненою за участю співробітників Інституту фізичної хімії НАН України і їх хімічним щепленням на поверхню металу за допомогою електричних імпульсів, виконаним за участю співробітників інституту проблем міцності НАН України було розроблено метод швидкого, дешевого і надійного санування деградованих трубопроводів безтраншейним методом. У свою чергу, проблема відновлення деградованих залізобетонних конструкцій і споруд була вирішена шляхом застосування спеціально розроблених мономерів. Просочення цими мономерами бетону, цеглиц, деревини та інших пористих будівельних матеріалів у декілька разів збільшує їхню міцність і термін служби, при цьому просочення можна проводити навіть під водою.
Ще одним із цікавих напрямів наукової діяльності Р.А. Веселовського є визначення можливості регулювання структури сітчастих полімерів за допомогою ПАР. З метою такого регулювання в олігомер вводиться ПАР, здатна утворити в ньому просторовий каркас, що є матрицею при подальшому формуванні сітчастого полімеру з олігомеру. За умови специфічної взаємодії молекул олігомеру і ПАР, молекули олігомеру механічно іммобілізуються, внаслідок чого утворюється полімер, для якого характерна практично бездефектна структура. Це приводить до різкого збільшення механічних характеристик полімеру і його хімічної стійкості. Р.А. Веселовському вдалося створити полімерні покриття із звичайних полімерів, які стійкі до дії суміші різних розчинників. Крім того, змінюючи структуру каркасу, можна отримувати різні за властивостями полімери з однієї і тієї ж вихідної полімерної сировини.
Р.А. Веселовський показав, що знайдені ним закономірності можуть бути використані і для регулювання властивостей бетону, який за своєю природою теж є полімером неорганічної природи. Наприклад, знайдено, що міцність бетонного каменя може зрости в два рази при його формуванні з бетонної суміші, що містить всього тисячні долі відсотка структуроутворюючого ПАР.
За наукові досягнення РО. Веселовському зі співробітниками була присуджена Державна премія СРСР у галузі науки і техніки: Теоретична розробка нових біодеструктуючих полімерів медичного призначення, їх експериментальна перевірка, створення технології виробництва та впровадження в клініку
Р.А. Веселовський автор 8 монографій, 150 патентів і авторських свідоцтв, а також понад 200 статей у різних наукових журналах.
Патенти
Патенти
1.
Page updated
Google Sites
Report abuse