Б.Ф. Маліченко народився 23 січня 1932 р. м. Павлодарі Дніпропетровської області. Після закінчення середньої школи, у 1949 р. продовжив навчання  на хімічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю „технологія органічного синтезу”, який закінчив у 1954 р., здобувши  кваліфікацію інженера-технолога.

      З 1954 до 1957 р. Б.Ф. Маліченко працював начальником зміни на  Київському заводі ім. М.В. Ломоносова,      а у 1958 р. – старшим інженером Інституту органічної хімії Академії наук України.

      З 1959 до 1961 р. Б.Ф. Маліченко – старший інженер та аспірант Інституту хімії полімерів мономерів АН УРСР.

      Б.Ф. Маліченком були виконані дослідження за темою „Дикарбонові кислоти – похідні симетричних дифенілперфторалканів”, де реалізовано новий підхід при створенні біфункціональних мономерів, який полягає в  розділенні функціональної групи та фторованого замісника нефторованим фрагментом. Цей принцип було використано при створенні фторованих діізоцінанатів, діамінів, бісфенолів, тетраамінів, дикарбонових кислот, діангідридів тетракарбонових кислот  та інших мономерів, що дало можливість зберегти реакційну здатність мономерів і  ввести фторовану групу у макроланцюг полімеру. За результатами  цих досліджень у 1965 р. Борис Федорович захистив кандидатську дисертацію та здобув вчений ступінь кандидата хімічних наук.

      Впродовж 1961–966р. Б.Ф. Маліченко працював на посаді молодшого, старшого наукового співробітника, начальника науково-технічного відділу однієї з провідних хімічних установ м.  Києва.

      З 1966 до 1973 р. Б.Ф. Маліченко працював старшим науковим співробітником Інституту хімії високомолекулярних сполук АН України. В 1972 році ним  захищено дисертаційну роботу за темою „Фторовані біфункціональні мономери та полімери на їх основі” на здобуття звання доктора хімічних наук.  З 1973 до 1976р. Б.Ф. Маліченко - завідувач відділу синтезу полімерів цього  інституту.

      Співробітниками відділу керованого Б.Ф. Маліченком та за його участю було синтезовано та досліджено широку гаму  фторвмісних полімерів і кополімерів різних типів з високою термо– та гідролітичною стійкістю, морозостійкістю, деформаційною міцністю за  високих  температур та навантажень плівкотвірних поліуретанів, поліамідів, поліамідоімідів, поліімідів, поліарилатів, поліпірронів, поліамідів з сульфонільними групами та полімерних матеріалів з каліксареновими фрагментами.

      Результатом глибокого теоретичного вивчення будови органічних сполук, що пов`язано із квантово-хімічними розрахунками різними методами було видання Б.Ф. Маліченком довідника „Молекулярные диаграммы органических соединений”, в якому наведено не лише літературні дані, але й розраховані  автором. Його   фундаментальні дослідження є основою теоретичного підходу розробки нових мономерів і полімерів, та також їх впровадження у передові галузі промисловості.

      Створені та дослідженні під керівництвом Б.Ф. Маліченка  фторовані  полімери та композиції на їх основі внесли суттєвий вклад у розвиток  полімерної хімії завдяки отриманню перспективних фторвмісних полімерних матеріалів: поліімідів для  електроізоляції елементів електродвигунів попружних насосів нафтодобування; морозо– та гідролітично стійких поліуретанів; термостійких поліарилатів з відносним подовженням при розриві (260 – 290%); термостійких поліамідів, які було досліджено  як полімерні матриці  композицій сухого тертя в механізмах робототехнічних систем,  призначених для роботи в зоні атомного реактора. Ці матеріали пройшли успішні випробування в системах механізмів крила літаків серії АН. Створено композиції, які під впливом γ–радіації, а також теплових чи швидких нейтронів здатні суттєво як підвищувати  деформаційну міцність при високих температур, так і  зменшувати коефіцієнт сухого тертя. Значний інтерес має використання фторованих олігомерів і полімерних матриць  для обробки поверхонь тертя мікро– та наноелектромеханічних систем (МЕМС, НЕМС) шляхом створення складних молекулярних ансамблів  мономолекулярних шарів антифрикційних покриттів за допомогою технологій Ленгмюра–Блоджет і самозбіркою. Під керівництвом Б.Ф. Маліченка синтезовано амфіфільні сполуки, які на поверхні тертя МЕМС  утворюють плівки  товщиною 0,34-0,40 нм з  коефіцієнтом тертя 0,06-0,07 порівняно з 0,20-0,35 без обробки. На основі термостійких фторованих полімерів і ультрадисперсних наповнювачів створено негорючі нанокомпозити з підвищеною деформаційною міцністю.

      Борис Федорович Маліченко – відомий спеціаліст в області фторорганічних сполук і фторвмісних полімерних матеріалів. Ним опубліковано понад 250 наукових праць і винаходів у тому числі  монографія та довідник. Під керівництвом Б.Ф. Маліченка захищено 6 кандидатських дисертацій, а його наукові розробки впроваджено на 4 підприємствах країни.

      За значний науковий вклад Б.Ф.Маліченко нагороджений Почесною грамотою Президії Академії наук України.